Андріївські вечорниці

Схоже, Андріївські вечорниці стають у нас традицією. Молодь - в нашому випадку хлопці, і дівчата ЗОШ № 26 - зібрались у читальному залі бібліотеки. Враховуючи обмеженість в часі та вікову аудиторію (7-мі класи), ми скоротили деякі народні обряди; саме ж дійство розпочали не з кусання калети, а з веселих ігор та розваг. А ще до нас на вечорниці завітала циганка, яка ворожила усім бажаючим. Закінчились вечорниці чаюванням.

Кусання калети - один із важливих обрядів цього свята. Калета - це великий солодкий борошняний корж з діркою всередині (придбали в магазині). В дірку всувають червону стрічку і підвішують калету до сволока по середині хати. Один кінець стрічки довший і спущений донизу так, щоб можна було за І нього смикнути тоді калета підстрибне вгору. Оскільки сволока у нас, звісно, немає, то ми почепили калету на палицю. Підвішували калету високо, щоб хлопець міг дістати зубами калету тільки тоді, як добре підстрибне.

За народним звичаєм біля підвішеної калети слід поставили «вартового» — це «пан Калетинський». В наших умовах важку палицю з калетою тримала ведуча. До рук він бере вмочений у сажу квач і, ставши під калетою, починає припрошувати гостей по черзі: «Я, пан Калетинський, запрошую пана Коцюбинського кусати калету» , «Пан Коцюбинський» (кожен учасник гри по черзі) «сідає верхи» на коцюбу та їде кусати калету. Далі відбувається жартівлива розмова на зразок:

- Доброго здоров'я, пане Калетинськийі
- Добрий вечір, пане Коцюбинський! Куди це ви прямуєте?
- Та калету ж їду кусати!
- А я по обличчю буду писати!
- А я таки вкушу!
- А я таки впишу!

Мета "пана Калетинського" - розсмішити "пана Коцюбинського". "Пан Коцюбинський" має право кусати калету тільки за тієї умови, якщо витримає всі жарти "пана Калетинського" й не посміхнеться. Але навіть якщо він не засміється та збереться підстрибнути й укусити калету, усе одно досягти мети не вдасться: пан Калетинський смикає за червону стрічку, яка звисає з калети, - корж підстрибує вгору на радість усій компанії.

Якщо ж "пан Коцюбинський" хоча б посміхнеться, то "пан Калетинський" маже йому по обличчю квачем у сажі - і настає черга іншого "пана Коцюбинського" спробувати свої сили. "Пан Калетинський" залишається той самий протягом усього вечора. Якщо ця кандидатура дуже вдала, то протягом усього вечора нікому так і не вдасться вкусити калету. Усі спостерігачі сміються, лише один пан Коцюбинський намагається, стримавши сміх, відповісти на запитання-загадки пана Калетинського.