Сьогодні, 13 грудня відзначається свято апостола Андрія. З давніх-давен наш український народ організовував у цей день вечорниці. Колись вечорниці були дуже поширені. На них молодь ближче знайомилася, окремі риси пізнавали і там собі пару вибирали. Було так заведено, що кожне село і, навіть вулиця мала "свою" хату для вечорниць. Молодь платила господині борошном, печеним хлібом, полотном.
Андріївські вечорниці - це веселе і колоритне дійство, жарти і сміх, який охоплює не тільки молодь, а й усіх. Збитки - жарти, пустощі, здебільшого хлопців, які дозволялись тільки в Андріївську ніч. Свято Андрія, дівчата дуже чекали, бо про свою долю в Святого Андрія запитати мали. Сходилися до однієї хати хлопці та дівчата ввечері 12-го грудня, щоб свято Святого Андрія привітати. Жартували, різні історії оповідали та в різні ігри грали, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили.
Один із самих відомих способів гадання - вийти на вулицю, зажмурити очі, покрутитися навколо себе і кинути чобіт. В яку сторону вкаже носок чобота, звідти треба очікувати нареченого. Місце проживання жениха можна було дізнатися і іншим способом. У давнину дівчата виходили одна за одною у двір і примовляли:
О, Святий, добрий Андрію,
Я лишень на Тебе маю надію!
Дуже хочу знати,
Звідки нареченого маю виглядати?
Ці слова потрібно було повторити тричі, а потім — дочекатися гавкання собаки. З якої сторони воно почується, звідти і свати прийдуть. Ще один спосіб дізнатися про свою долю. Колись, щоб знати, котра з Вас швидше заміж вийде, складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стане та і заміж швидше вийде, на весільний рушник стане першою.
Цікаво ще знати, як буде зватися чоловік. Виходить дівчина на вулицю і питається першого зустрічного чоловіка: "Дядьку, як вас звати?" Наші люди цьому не дивуються, бо ж кожний знає, в чому річ. Почувши питання, прохожий дає відповідь. Наприклад: "Михайлом!". Це значить, що майбутній чоловік теж буде зватися Михайлом.
А ще ворожили на речах. Дівчина, якій ворожили, виходила за двері. Тоді дівчата брали тарілки і ставила під неї речі: хустку, ключ, квітку, перстень. Котра витягувала хустку - буде щаслива, стрічка - ще дівуватиме, ключ - бути тобі господинею, перстень - скоро весілля). Давайте дівчата перевіримо, кому яка доля судилася.
Ще один спосіб ворожіння - на воску. Воно полягає в тому, щоб запалити свічку, і розтоплений воск вилити у холодну воду через вушко ключа. Ключ, ніби відкриває двері у всі таємниці. Коли віск застигає, розгадуються значення фігури, яка утворилась на воді. Ще спосіб дізнатися про майбутнє - по книзі. Називайте будь-яку сторінку, рядок, і дізнаймося, що нас чекає в майбутньому.
Якщо не пити сьогодні воду, то неодмінно уві сні суджений дасть напитися. Дуже багато різних ворожінь на Україні побутувало, що ніхто не перелічить - не порахує. Свято Андрія пов'язане з дуже багатьма обрядами та ритуалами, ми тільки маленьку часточку знаємо.
На Андрія жінки не пекли хліба, не шили, не пряли. Тільки дівчата вранці випікали обрядовий корж з діркою в середині - калиту. Тісто місили всі по черзі. Калита випікалась солодкою, з медом, і запікали її у печі так, щоб вгризти було трудно - на сухар.
Головне дійство свята - кусання калити. Виносять калиту, прив'язують червоною стрічкою до палиці. Таким чином калиту тримають на висоті людського зросту. Виконуючи всю цю дію, дівчата та хлопці проказують певні слова. Стрибаючи на коцюбі від порога забігає 1 хлопець - Пан Коцюбинський, біля калити стоїть 2 хлопець - Пан Калитинський:
Пан Коцюбинський: Добрий вечір, пане Калитинський!
Пан Калитинський: Доброго здоров'я, пане Коцюбинський! Якими вітрами сюди потрапив?
Пан Коцюбинський: Та їхав я лісами, полями до дівчат з гарними бровами. Та ось кінь захрапав. Бачу, горить вогник у вікнах, ось сюди і завітав.
Пан Калитинський: Ну й кінь у тебе гонористий, та ще й фицає. Та чого ж ти сюди приїхав?
Пан Коцюбинський: Калиту кусати!
Пан Калитинський: А я буду по писку писати!
Пан Коцюбинський: А я вкушу!
Пан Калитинський: А я вмажу!
Пан Коцюбинський: А я сміятися, щоб не трапилось, не буду!
Пан Калитинський: Спробуй! Засмієшся - весь писок сажею вимащу!
Завдання Пана Калитинського розсмішити Пана Коцюбинського. Якщо розсмішить, той кусати калиту не буде. Його вимажуть сажею. Якщо ні, - то має право калиту кусати. По черзі до калити під'їжджають усі парубки.
Цьогоріч на Андріївські вечорниці зібралися курсанти вищого професійного училища цивільного захисту та студентки Вищого професійного училища № 7.
 |
| Господиня з дочками - ведучі свята (зліва направо): Тетяна Василівна Калюжна, Тетяна Андріївна Ковтун, Ірина Анатоліївна Єліна, Тетяна Анатоліївна Мазур, бібліотекарі відділу обслуговування, Тетяна Анатоліївна Верещак, завідувачка відділу обслуговування, Олена Володимирівна Мазур, бібліотекар відділу книгозберігання. |
Коментарі